Во времена моей ранней юности и отрочества (не знаю в какие это временные рамки входит) у меня был шикарный друг Максим. А было это в начале 80-х примерно. Нашим общим увлечением был футбол. Макс собирал значки футбольных клубов и программки футбольных матчей а я гербы футбольных команд и их фотографии. Уже не скажу сейчас точно как, но Макс вычислил такую тему, что в Пушкинском парке проходят встречи коллекционеров футбольной атрибутики. В те времена футбол был в Киеве в особом почете. Динамо было чемпионом СССР 1980 года, играло в еврокубках и собирало 100 тыщ болельщиков.
Клуб этих коллекционеров тусовался в Пушкинском парке по воскресеньям. Там, примерно с 9 утра, прямо на летней площадке кинотеатра или на лавках центральной аллеи парка, уже кучковались любители футбольной жизни. Мне, 15 летнему пацану было просто невероятно интересно увидеть своими глазами кусочек заграничной футбольной жизни. Значки, футбольные программки, вымпелы, шарфы, плакаты , афиши, справочники, журналы. Все это яркое, красивое, пахнувшее каким то удивительным своим запахом заграничного футбола и неведомой забугорной жизни, не давало тебе покоя пока не потрогаешь, не полистаешь, не поинтересуешься.
Все это футбольное великолепие раскладывали на картонках солидные дядьки, шустрые пацики -фанаты, и просто любители футбольных спекуляций на теме футбола.
Тут можно было купить ВСЕ !!! Как сейчас помню программки на финал кубка Англии Тотенхем-Брайтон 1981 года за 6 рублей. Или плакат Ханзи Мюллера из Штутгарта в Киккере. Вымпел Астон Виллы (чемпиона Англии 1981 года) за 15 р и французский журнал ONZE по цене 12 рублей. Журналы Stadion, Labdarugasz, Pilka Nozna . Цены были недешевы. Но как говориться, жизнь тут кипела. Люди меняли и продавали свои коллекции и новинки. Килограммы футбольных значков приносили в портфелях и привозили в багажниках машин.. Сюда доходили различные футбольные сплетни и закулисная сторона футбола. Здесь можно было узнать много разного, что тебе не покажет никакой телевизор. О фанатах Европы, о шикарной продукции клубных команд всех стран, о игроках и тренерах.
Я до сих пор помню колоритного дядьку по фамилии Коломиец (дядя Толя). Таких футбольных справочников и значков как у него не было больше ни у кого. Судя по всему он состоял в переписках с коллекционерами в Европе. А продавец разных футбольных журналов и книг СТУДЕНТ !!! С оригинальной бородкой и всегда приходящий к концу собрания. Вот уж у кого можно было реально купить плакаты Баварии и Гамбурга, Журналы SHOOT и GOAL и еще много чего.
Клуб этот собирался еще в павильоне Лира (это в холодное время) Вход стоил 1 рубль. Но желающих хватало. На входе сидел строгий мужичок и выдавал билетики.
На моей памяти клуб существовал примерно до конца 90-х. После развала совка, он стал сокращаться в количестве посетителей. Сюда подтянулись коллекционеры марок, пивных банок, продавцы книг и всякого хабара. Клуб потихоньку западал.. Кто-то уехал за границу, кто-то умер как мой дружище Макс или Анатолий Коломиец. Постепенно (по слухам) это все куда-то переехало к Республиканскому стадиону. Да и там судя по всему, оно долго не задержалось.. Судя по всему клуб просто исчез.
Осталась мне на память об увлечении коллекция футбольных открыток,справочник по футболу Германии, португальский журнал BOLO за 1984 год и вымпел Барселоны-1994 года. Что-то у меня украли (как гигантский плакат НАНТ-чемпион 1983г) Что то просто выкинул сам. Коллекция футбольных гербов уехала в 2000 м в Луганск. А с появлением интернета никакие клубы и программки уже никому и не нужны стали.
Жаль что потерялись все знакомцы которые там бывали в 80-х и 90-х. И те славные времена безвестно канули в прошлое как и величие киевского футбола.

Вогонь! Доволі давно тут такого не з'являлося, дякую, дуже цікаво, ніби сам поринув у ту атмосферу.

Не тільки там. Але там був найбільший "філіал".
Менші і скромніші "філіали" були біля м.Нивки (асфальтова доріжка до "Юності"), біля кас Республіканського стадіону, і ще трохи всього цього цього було в "трубі" (підземний перехід біля Поштамту.

А взагалі ця стаття лишній раз нагадала - як же убого все тоді було ...
Люди, вдумайтесь в смисл - щоб купити значок, шарфик , ще щось з атрибутики клубу потрібно було ШУКАТИ ЯКІСЬ "ТОЧКИ" ! І без жодної гарантії що знайдеш потрібне ...
Це для мешканців Києва - ще більш-менш якась можливість. А для тих хто живе подалі від Києва ?.. Їм залишався тільки телевізор .

Зате тоді в Києві БУВ ФУТБОЛ. Це незмірно переважало всі нестачі атрибутики. Люди чекали кожну гру, кожний тур. Євротурніри взагалі були як щось унікальне і неповторне, чого ні в якому разі не можна пропустити.

Зараз з клубу зробили торгову палатку. Торгують і атрибутикою, і футболістами, всім підряд торгують.
А футболу немає.

Старик Вавилыч,
Доброго дня! Радий Вас знову тут бачити.
До речі, Ви у мене асоціюєтесь виключно з Євстигнєєвим...

Це ще півбіди...
Я навчався у Харкові і з компанією таких же звихнутих ми, зібравши пару копійок, придбали по пару дисків (хто жив у ті часи, знає - ціна на один була від 40 руб. Ціла стипендія! А Bony M 84-го року доходив до 100!!!) і щотижня ходили на "балку", щоб обмінятися дисками, переписати їх і через тиждень йти знову...
Так от - ми відчували себе мало не злочинцями, оглядалися по сторонах, шарахалися від кожного масового руху. Балка не мала постійного місця, вона весь час переїжджала.
Справа в тому, що менти регулярно влаштовували облави з масовою конфіскацією предметів обміну. З огляду на те, що багато з цих записів можна було замовити на місцевих студіях, то ідеологічну складову я відкидаю - швидше всього хтось із ментовських босів таким чином поповнював свою колекцію дисків...

Shapych, це була одна з найогидніших рис "народної влади".
Щоб щось КУПИТИ,за свої чесно зароблені гроші, я повинен був когось шукати, комусь кланятись щоб СОІЗВОЛІЛ продати (якщо по державній ціні).
А на підпільному ринку,як вище сказано, знову ж таки просто не купиш - шукати, домовлятись, підставлятись під ідіотські облави . Маразм.
Я не хочу нікого шукати, ні з ким не хочу домовлятись, тим більше кланятись якомусь мурлу щоб продав мені штани. Я хочу просто купити, і все. А в совку все було побудовано на "рука руку миє", на особистих контактах . Це огидно.
Це був маразм щодо побутових речей ... А що творилось щодо "стратегічних" напрямків - квартира, освіта, медицина, працевлаштування ... Тут, в Канаді, все це далеко не медом намазано , але тоді в совку це був просто жах. І спробуй щось гавкни прилюдно проти влади - дадуть тобі і бесплаьну койку в камері, і роботою забезпечать - шити рукавиці, або і на лісоповалі.